інтерполяція

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж	ед. ч.	мн. ч.
Им.	інтерполя́ція	інтерполя́ції
Р.	інтерполя́ції	інтерполя́цій
Д.	інтерполя́ції	інтерполя́ціям
В.	інтерполя́цію	інтерполя́ції
Тв.	інтерполя́цією	інтерполя́ціями
М.	інтерполя́ції	інтерполя́ціях
Зв.	інтерполя́ціє*	інтерполя́ції*

ін-тер-по-ля́-ці·я

Существительное, неодушевлённое, женский род, 1-е склонение (тип склонения 7a по классификации А. Зализняка).

Корень: --.

Семантические свойства

Значение

1. матем. интерполяция ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Родственные слова

Ближайшее родство
прилагательные: інтерполяційний глаголы: інтерполювати

Этимология

Происходит от лат. interpolatio «изменение, искажение», далее из interpolare «переделывать, ремонтировать; искажать», далее из inter- «между» (из праиндоевр. *enter «между», сравн. степень от *en- «в») + polire «шлифовать, полировать», восходит к праиндоевр. *pel-.