божевільний

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж		ед. ч.			мн. ч.
		муж. р.	ср. р.	жен. р.
Им.		божеві́льний	божеві́льне	божеві́льна	божеві́льні
Рд.		божеві́льного	божеві́льного	божеві́льної	божеві́льних
Дт.		божеві́льному	божеві́льному	божеві́льній	божеві́льним
Вн.	одуш.	божеві́льного	божеві́льне	божеві́льну	божеві́льних
	неод.	божеві́льний			божеві́льні
Тв.		божеві́льним	божеві́льним	божеві́льною	божеві́льними
М.		божеві́льному божеві́льнім	божеві́льному божеві́льнім	божеві́льній	божеві́льних

божеві́льний

Прилагательное, тип склонения 1a.

Корень: --.

Произношение

• МФА: [bɔʒeˈu̯ʲilʲnei̯]

Семантические свойства

Значение

1. сумасшедший, помешанный, умалишённый, полоумный, безумный ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Синонимы

1. психічнохворий, юродивий

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: божевілець, божевілля, божевільна, божевільник, божевільниця, божевільня глаголы: божеволіти наречия: божевільно

Этимология

Сложное слово, образованное от словосочетания укр. божа воля «божья воля»; отражает религиозное представление о психически больных людях (юродивых) как о выразителях воли бога. Тж. укр. божевілець ‘душевнобольной’, божевільник (то же), укр. божеволіти ‘безумствовать, сходить с ума’, укр. божевілля ‘безумие’, укр. божевільня ‘сумасшедший дом’. Далее происходит от праслав. *bogъ, от кот. в числе прочего произошли: ст.-слав. богъ, ср.: укр. бог (род. п. бо́га), болг. бог, сербохорв. бо̑г (род. бо̏га), словенск. bȯ̑g, чешск. bůh (род. п. boha), польск. bóg (род. п. boga), в.-луж. bóh, н.-луж. bog; восходит к праиндоевр. *bhag- «наделять» + праслав. *volja, от кот. в числе прочего произошли: др.-русск., ст.-слав. волꙗ (др.-греч. θέλημα, γνώμη), укр. во́ля, болг. во́ля, сербохорв. во̏ља, словенск. vólja, чешск. vůle, словацк. voľa, польск. wola, др.-польск. wolá (вин. п. wolą), в.-луж., н.-луж. wola