кріпкий

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж		ед. ч.			мн. ч.
		муж. р.	ср. р.	жен. р.
Им.		кріпки́й	кріпке́	кріпка́	кріпкі́
Рд.		кріпко́го	кріпко́го	кріпко́ї	кріпки́х
Дт.		кріпко́му	кріпко́му	кріпкі́й	кріпки́м
Вн.	одуш.	кріпко́го	кріпке́	кріпку́	кріпки́х
	неод.	кріпки́й			кріпкі́
Тв.		кріпки́м	кріпки́м	кріпко́ю	кріпки́ми
М.		кріпко́му кріпкі́м	кріпко́му кріпкі́м	кріпкі́й	кріпки́х

кріпки́й

Прилагательное, тип склонения 1b.

Корень: -кріп-; суффикс: -к; окончание: -ий.

Произношение

• МФА: [krʲiˈpkɪi̯]

Семантические свойства

Значение

1. разг. крепкий; прочный; сильный; мощный ◆ Свіжий, кріпкий вітерець доносив до слуху пішоходів легесенький бренькіт дзвінків — Свежий, крепкий ветерок доносил до ушей пешеходов лёгонькое бренчание бубенцов. И. Франко ◆ А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. — А воину надо напиться сейчас крепкой ненависти к врагу и презрения к смерти. А. Довженко, «Ночь перед боем», 1942 г.

Синонимы

1. міцний

Родственные слова

Ближайшее родство
глаголы: кріпити наречия: кріпко

Этимология

Происходит от праслав. *krěpъ-, от кот. в числе прочего произошли: ст.-слав. крѣпъ, крѣпъкъ (греч. στερεός, ἰσχυρός), русск. крепкий, укр. кріпкий, болг. кре́пък, сербохорв. кре̏пак, словенск. krẹ́pǝk, чешск. křepký, словацк. krepký, польск. krzepki; сюда же крепь ж., крепость (в знач. «укрепление»), возм., калька нов.-в.-нем. Festung — то же, ср.-лат. firmitās «укреплённое место». Возм. древняя основа на -u. Родственно др.-исл. hrǽfа «переносить, терпеть», кимрск. сrаff «сильный». Использованы данные словаря М. Фасмера. См. Список литературы.