вільний

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж		ед. ч.			мн. ч.
		муж. р.	ср. р.	жен. р.
Им.		ві́льний	ві́льне	ві́льна	ві́льні
Рд.		ві́льного	ві́льного	ві́льної	ві́льних
Дт.		ві́льному	ві́льному	ві́льній	ві́льним
Вн.	одуш.	ві́льного	ві́льне	ві́льну	ві́льних
	неод.	ві́льний			ві́льні
Тв.		ві́льним	ві́льним	ві́льною	ві́льними
М.		ві́льному ві́льнім	ві́льному ві́льнім	ві́льній	ві́льних

ві́ль-ний

Прилагательное, тип склонения 1a.

Корень: -віль-; суффикс: -н; окончание: -ий.

Произношение

•  

  (файл)

Семантические свойства

Значение

1. свободный, вольный ◆ Він [Теокріт] казав «нема рабів божих», — єсть і повинні бути люди, вільні «тілом і духом» — Он [Теокрит] сказал «нет рабов божих», — есть и должны быть люди, свободные «телом и духом» Леся Украинка, 1952 г. ◆ Вільне поводження Толстого з французьким текстом пояснюється не тим, що письменник користався правом автора, а його розумінням суті перекладу — Вольное обращение Толстого с французским текстом объясняется не тем, что писатель пользовался правом автора, а его пониманием сути перевода Олексій Кундзіч, «Діези», 1956 г.

Синонимы

1. незалежний, самостійний

Антонимы

1. невільний

Родственные слова

Ближайшее родство

Этимология

Происходит от воля, далее от праслав. *volja, от кот. в числе прочего произошли: др.-русск., ст.-слав. волꙗ (др.-греч. θέλημα, γνώμη), укр. во́ля, болг. во́ля, сербохорв. во̏ља, словенск. vólja, чешск. vůle, словацк. voľa, польск. wola, др.-польск. wolá (вин. п. wolą), в.-луж., н.-луж. wola. Связано чередованием гласных с веле́ть, довле́ть. Родственно лит. valià «воля», латышск. val̨a «сила, власть», др.-исл. val (ср. р.), др.-в.-нем. wala (ж. р.) «выбор», нов.-в.-нем. Wahl — то же, wollen «хотеть», др.-инд. váras «желание, выбор», авест. vāra- «воля, отбор», валлийск. guell «лучше».

Фразеологизмы и устойчивые сочетания

• вільний вірш
• вільний козак
• вільне місто
• вільне падіння
• вільна професія
• вільний удар

Библиография

• Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 673.