кільцювати

УкраинскийПравить

Морфологические и синтаксические свойстваПравить

  наст. прош. буд. повелит.
1 л., ед. ч. (Я) кільцю́ю кільцюва́в кільцюва́тиму
2 л., ед. ч. (Ти) кільцю́єш кільцюва́в
кільцюва́ла
кільцюва́тимеш кільцю́й
3 л., ед. ч. (Він)
(вона)
(воно)
кільцю́є кільцюва́в
кільцюва́ла
кільцюва́ло
кільцюва́тиме
1 л., мн. ч. (Ми) кільцю́єм(о) кільцюва́ли кільцюва́тимем(о) кільцю́ймо
2 л., мн. ч. (Ви) кільцю́єте кільцюва́ли кільцюва́тимете кільцю́йте
3 л., мн. ч. (Вони) кільцю́ють кільцюва́ли кільцюва́тимуть
Деепр. наст. кільцю́ючи
Деепр. прош. кільцюва́вши
Прич. страд. кільцюва́ний

кіль-цю-ва́-ти

Глагол, несовершенный вид, переходный, первое спряжение (тип спряжения 2a).

Корень: -кільц-; суффикс: -юва; глагольное окончание: -ти.

ПроизношениеПравить

Семантические свойстваПравить

ЗначениеПравить

  1. кольцевать ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

СинонимыПравить

АнтонимыПравить

ГиперонимыПравить

ГипонимыПравить

Родственные словаПравить

Ближайшее родство

ЭтимологияПравить

От сущ. кільце, далее из церк.-слав. кольце; производное от *коло; родств. колесо. Использованы данные словаря М. Фасмера. См. Список литературы.

Фразеологизмы и устойчивые сочетанияПравить

БиблиографияПравить