мандрівник

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж	ед. ч.	мн. ч.
Им.	мандрівни́к	мандрівники́
Р.	мандрівника́	мандрівникі́в
Д.	мандрівнико́ві, мандрівнику́	мандрівника́м
В.	мандрівника́	мандрівникі́в
Тв.	мандрівнико́м	мандрівника́ми
М.	мандрівнико́ві, {{{3}}}і́	мандрівника́х
Зв.	мандрівнику́	мандрівники́

мандрі́вник

Существительное, одушевлённое, мужской род, 2-е склонение (тип склонения 3*b по классификации А. А. Зализняка).

Корень: -мандр-; суффиксы: -ів-ник.

Произношение

• МФА: ед. ч. [мандрі́вник], мн. ч. [мандрі́вник]

Семантические свойства

Значение

1. путешественник; странник; скиталец ◆ Російський мандрівник Яків Санников повідомляв, що грунт деяких Новосибірських островів складається майже суспіль із кісток викопних слонів. — Русский путешественник Яков Санников сообщал, что почва некоторых из Новосибирских островов состоит почти сплошь из костей ископаемых слонов. И. И. Акимушкин, «Тропою легенд» (1961) / перевод с русск. Л. Силаєва, В. Сологуб, 1970 г. [НКРЯ]

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: мандрівництво, мандрівниця прилагательные: мандрі́вни́й, мандрівницький, мандрівничий глаголы: мандрувати

Этимология

Происходит от ??