мінувати

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

	наст.	прош.	будущ.	повелит.
Я	міну́ю	мінува́в	мінува́тиму	—
Ты	міну́єш	мінува́в мінува́ла	мінува́тимеш	міну́й
Он она оно	міну́є	мінува́в мінува́ла мінува́ло	мінува́тиме	—
Мы	міну́єм(о)	мінува́ли	мінува́тимем(о)	міну́ймо
Вы	міну́єте	мінува́ли	мінува́тимете	міну́йте
Они	міну́ють	мінува́ли	мінува́тимуть	—
Деепр. наст.	міну́ючи
Деепр. прош.	мінува́вши
Прич. страд.	мінува́ний

мінува́ти

Глагол, несовершенный вид, переходный, первое спряжение (тип спряжения 2a).

Корень: -мін-; суффикс: -ува; глагольное окончание: -ти.

Семантические свойства

Значение

1. минировать ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: міна, мінування глаголы: мінуватися

Этимология

От сущ. міна, далее из франц. mine «рудник, шахта; мина», из кельтск. *meini-.