міна

(перенаправлено с «мiна»)

УкраинскийПравить

Морфологические и синтаксические свойстваПравить

мі́-на

Существительное, неодушевлённое, женский род.

Корень: -мі́н-; окончание: .

ПроизношениеПравить

  Пример произношения

Семантические свойстваПравить

 
Міна [1]
 
Міни [2]
 
Міна [3]

ЗначениеПравить

  1. военн. мина: скрытно установленный взрывчатый заряд, приводящийся в действие при определённых условиях или по команде ◆ Строк бойової роботи міни не обмежується. Самоліквідатором міна не оснащується. Елементів недобування й незнешкоджуваності не має, однак дуже висока чутливість зривника МУВ (якщо такий використається) робить знешкодження міни вкрай небезпечним.
  2. военн. мина: боеприпас для миномёта ◆ ...мінометна міна калібру 50 мм часів Великої Вітчизняної війни (німецького виробництва)
  3. то же, что гримаса ◆ Брудним вказівним пальцем вивернув нижнє повіко на правому оці й майстерно скорчив міну, прозвану в народі "бекканко".
  4. действие по значению гл. менять; мена ◆ Виконати міну.

СинонимыПравить

  1. -
  2. -
  3. -
  4. -

АнтонимыПравить

  1. -
  2. -
  3. -
  4. -

ГиперонимыПравить

  1. -
  2. -
  3. -
  4. -

ГипонимыПравить

  1. -
  2. -
  3. -
  4. -

Родственные словаПравить

ЭтимологияПравить

Происходит от ??

Фразеологизмы и устойчивые сочетанияПравить

БиблиографияПравить