необачний

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж		ед. ч.			мн. ч.
		муж. р.	ср. р.	жен. р.
Им.		необа́чний	необа́чне	необа́чна	необа́чні
Рд.		необа́чного	необа́чного	необа́чної	необа́чних
Дт.		необа́чному	необа́чному	необа́чній	необа́чним
Вн.	одуш.	необа́чного	необа́чне	необа́чну	необа́чних
	неод.	необа́чний			необа́чні
Тв.		необа́чним	необа́чним	необа́чною	необа́чними
М.		необа́чному необа́чнім	необа́чному необа́чнім	необа́чній	необа́чних

необа́чний

Прилагательное, тип склонения 1a.

Корень: --.

Семантические свойства

Значение

1. неосмотрительный, неосторожный, опрометчивый ◆ Какора перший доспів до початку лісового багна, гнідий жеребець схарапуджено позадкував од піступно двигтючого падопу, чийсь необачний кінь вскочив передніми ногами в зелену трясовину, рвонувся назад, вибризкуючи на неторкану зелень чвирки чорного багна. Загребельний Павло, «Диво», 1962—1968 г. [КТУЯ] ◆ Осінь ішла на збиток , і ночі ставали дедалі холоднішими, хоча денна спека ще спроможна була звалити необачного подорожнього з ніг. Соколян Марина, «Херем», 2007 г. ◆ Кохання зробило їх необачними і змусило забути про ненависть, що чигала на кожному кроці. Гайдамака Наталя, «Позначена блискавицею», 1990 г. [КТУЯ]
2. о поступке неосмотрительный; опрометчивый, необдуманный; оплошный ◆ Як же Соня жалкувала, що зважилася на такий необачний вчинок! Дерманський О. С., «Чудове чудовисько», 2006 г. [КТУЯ]

Родственные слова

Ближайшее родство

Этимология

Происходит от ??