білий

Украинский

Морфологические и синтаксические свойства

падеж		ед. ч.			мн. ч.
		муж. р.	ср. р.	жен. р.
Им.		бі́лий	бі́ле	бі́ла	бі́лі
Рд.		бі́лого	бі́лого	бі́лої	бі́лих
Дт.		бі́лому	бі́лому	бі́лій	бі́лим
Вн.	одуш.	бі́лого	бі́ле	бі́лу	бі́лих
	неод.	бі́лий			бі́лі
Тв.		бі́лим	бі́лим	бі́лою	бі́лими
М.		бі́лому бі́лім	бі́лому бі́лім	бі́лій	бі́лих

бі́-лий

Прилагательное, тип склонения 1a.

Корень: -біл-; окончание: -ий.

Произношение

• МФА: [ˈbʲilei̯] 

  (файл)

Семантические свойства

Білий колір

Значение

1. белый (цвет) ◆ Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. Хто побідить, тому дам поживати від манни закритої, і дам йому камінь білий, а на каменї нове імя написане, котрого нїхто не знає, тільки, хто приняв. — Имеющий ухо [слышать] да слышит, что́ Дух говорит церквам: побеждающему дам вкушать сокровенную манну, и дам ему белый камень и на камне написанное новое имя, которого никто не знает, кроме того, кто получает. «Откровение Иоанна Богослова», 2:17 // «Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя»
2. белый, чистый ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).
3. бесцветный, прозрачный; бледный ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).
4. седой ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).
5. белый, белокожий, европеоидный (про расу) ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).
6. субстантивир. белый человек, европеоид ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).
7. истор. белый, белогвардейский ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).
8. истор., полит., субстантивир. белый, белогвардеец ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).
9. шахм., мн. ч. белые (фигуры) ◆ Отсутствует пример употребления (см. рекомендации).

Антонимы

1. чорний
2. брудний, грязний, чорний
3. яркий
4. —
5. чорний
6. чорний, чорношкірий
7. червоний
8. червоноармієць, червоний
9. чорний

Гипонимы

1. білосніжний

Родственные слова

Ближайшее родство
существительные: білизна, білило, білість прилагательные: білосніжний глаголы: біліти

Этимология

Происходит от праслав. *bělъ, от кот. в числе прочего произошли: ст.-слав. бѣлъ, русск. белый, укр. білий (русин. білый), бел. белы, болг. бял, макед. бел, сербохорв. би̏о, биjѐла, словен. bel, чеш. bílý, словац. biely, польск. biały, кашуб. biôłi, силез. bioły, полаб. b́olĕ, н.-луж., в.-луж. běły. Исконнородственно др.-инд. bhālam «блеск», bhāti «светит, сияет», греч. πεφήσεται «явиться» (от φαίνω из *φάνι̯ω), πέφη ̇ ἐφάνη (Гесихий), лит. boiúoti «отливать белым, белеть», латышск. bãls «бледный, блеклый», лит. balas «белый», греч. φαλός λευκός (Гесихий), φάλιος «светлый, белый», кимрск. bal «белолицый», алб. ballë «лоб», др.-исл. báI «огонь», далее лит. balà «болото», báltas «белый». Использованы данные словаря М. Фасмера. См. Список литературы.

Фразеологизмы и устойчивые сочетания

• білий білет
• біле вино
• білий вірш
• біла ворона
• біле вугілля
• біла гарячка
• білий гриб
• білий двір
• білий ліс
• біле м'ясо
• білі ночі
• біла пляма
• білий ранок
• білий світ
• білий хліб
• на білім світі (на білому світі)
• серед білого дня
• чорним по білому